Чи містить Конституція України статті про права людини?
Конституція України – Основний Закон України найвищої юридичної сили, на основі якого приймаються та якому повинні відповідати всі інші закони та інші нормативно-правові акти...
Це перші слова, які знайомлять нас, Громадян України, з головним загальнонаціональним і загальнодержавним Документом – Конституцією України. Ми закарбовуємо у пам’яті «Основний» і «Найвищий», надихаємось високим рівнем закріплених в його тексті цінностей – «людина, її життя і здоров’я…», «демократична, соціальна, правова держава», а також низкою прав людини. Однак не розуміємо, що вони означають.
Конституція України - це політичний договір всього Українського народу - Громадян України, яким визнано тяглість загальнолюдських цінностей та багатовікових традицій державотворення. У ньому сформовано принципи реалізації політичної волі нації щодо створення держави, її політичного режиму, вектору розвитку, механізму здійснення державної влади. З огляду на це документ має найвищу юридичну силу, всі закони приймаються на основі Конституції та повинні відповідати їх. Основний Закон України 1996 р. заснований на ідеях Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.) та Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.).
Людина, її права і свободи становлять найвищу соціальну цінність, їх забезпечення й найповнішу реалізацію у суспільному житті спрямована діяльність держави. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Гарантування прав і свобод людини є головним обов’язком держави, держава відповідальна перед людиною та суспільством за свою діяльність. Цей конституційний принцип формує людиноцентристський вимір змісту Основного закону та закріплення прав людини і громадянина на найвищому нормативному рівні.
Поняття, природа та риси конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
Конституційні права і свободи закріплені у спеціальному розділі “Права, свободи і обов’язки людини і громадянина”. У свою чергу, вони у своїй сукупності становлять конституційний статус людини і громадянина. Конституція України 1996 р. вперше замість фрагментарного набору прав і свобод визначила систему прав і свобод у всіх основних сферах, передбачивши, зокрема, громадянські, політичні, економічні, соціальні і культурні права і свободи людини і громадянина.
NEW WEBSITE
Право та свободи людини і громадянина – це встановлені законом і гарантовані державою норми, які надають громадянину певні юридичні можливості для отримання (використання) матеріальних, соціальних чи духовних благ. Єдність прав, свобод та обов’язків становить те, що називається правовим статусом чи правовим положенням.
До основних принципів конституційного статусу особи і громадянина в Україні належать:
- принцип невідчужуваності та непорушності прав, і свобод
- принцип невичерності прав і свобод
- принцип рівності людей у своїх правах
- принцип єдності прав, свобод і обов’язків
- принцип гарантованості прав і свобод
Класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина
Першим поняттям у проблемі конституційних прав, свобод та обов’язків є свобода людини. За відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами. З однієї сторони, свобода - природний стан самої людини, її найвища соціальна цінність. З іншої, це конституційна свобода. Правове розуміння свободи ґрунтується на співвідношенні з правом і її обмеженні правом.
Серед конституційних прав виділяють права людини і права громадянина. Прав людини мають ширше значення і пов'язані з природними потребами людини, зокрема: право на життя (ст.27), на інформацію (ст.34), право приватної власності (ст.41), на підприємницьку діяльність (ст.42), на страйк (ст.44), на достатній життєвий рівень (ст.48), свобода пересування, вільного вибору місця проживання, право вільно залишати територію України і повертатися в Україну (ст.33) та ін. Права громадянина пов'язані з вільним формуванням і вираженнням політичної волі.
Отже, конституційні права людини і громадянина – це визначення Конституцією та гарантовані державою вид і міра можливої поведінки людини і громадянина. Конституційні свободи людини і громадянина – це здатність вільно діяти відповідно до своїх інтересів і мети.
Основні права і свободи поділяються на три групи залежно від характеру відносин, що виникають між особою і державою. По-перше, як фізична особа людина наділяється певними особистими правами і свободами від народження. По-друге, особа як член громадянської спільноти наділяється політичними правами і свободами. І, нарешті, по-третє, особа як учасник економічних відносин є носієм певних соціально-економічних прав і свобод.
Конституція України передбачає такий перелік особистих прав людини:
Право на життя
є вихідним природним правом, без якого неможливі не лише участь у державному житті, а й саме існування людини. Заборонено свавільне (незаконне) позбавлення життя. Крім того, Верховна Рада України скасувала кримінальне покарання у вигляді смертної кари
Право на свободу і особисту недоторканність
Під цим розуміють заборону рабства та інших форм підневільного стану
Право на вільний розвиток особистості
Кожна людина визначає свою долю і розвиток, вільна приймати рішення щодо цього
Невтручання в особисте і сімейне життя
Основний закон забороняє збирання, збереження, використання і поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і тільки в інтересах національної безпеки, економічного добробуту і прав людини
Недоторканність житла
включає захист є однією з форм захисту приватної власності
Таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфної та іншої кореспонденції
Ця норма Конституції України теж є однією з гарантій свободи особи
Свобода пересування та вибору місця проживання, право на вільний в’їзд в Україну і виїзд з України
Загальна декларація прав людини формулює цю свободу так: «Кожна людина має право вільно пересуватися і вибирати собі місце проживання в межах кожної держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну» (ст. 13). Серед інших особистих прав і свобод, що надаються законодавством людині як фізичній особі, можна назвати право на вільне укладання шлюбу, заборону катувань і надзвичайних покарань
Таким чином, особисті права є природніми правами людини, що визнаються та закріплюються державою, гарантують їй певний рівень свободи і забезпечують фактичну можливість вільно розпоряджатися собою, гарантують невтручання в приватне життя.
До групи політичних прав і свобод належать ті з конституційних прав, які забезпечують безпосереднє народовладдя, пряму та опосередковану участь громадян в управлінні справами держави і суспільства. Ці права і свободи випливають з факту громадянства, природного правового зв’язку громадянина зі своєю державою (статті 34-40 Конституції України).
За своїм призначенням усі політичні права і свободи можна поділити на дві великі групи
Перша об’єднує права, які забезпечують громадянам можливість реальної участі в управлінні державними справами (право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб).
До другої належать права, які забезпечують активну участь громадян у суспільно-політичному житті (право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації; право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації).
Література:
Ковалів М.В., Гаврильців М.Т., Бліхар М.М. Конституційне право. Навчальний посібник. - Л., 2014. - 402 с.
БО «Благодійний Фонд
«ПЛАТФОРМА ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВʼЯЗНІВ»
БО «Благодійний Фонд
«ПЛАТФОРМА ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВʼЯЗНІВ»